Виправдання пози, жесту, руху

 Тема. Виправдання пози, жесту, руху. Вербальне та невербальне спілкування

Дистанційне заняття групи №1 (основний рівень, 1 р.н)

12.11.2020р.

    Кожен рух, положення, поза повинні бути виправдані, доцільні, продуктивні. Костянтин Сергійович Станіславський говорив, що на сцені, коли виконавець приймає яку-небудь позу, або положення тіла, існують три моменти:

1. Зайва напруга, яка неминуча при кожній новій позі і при хвилюванні від публічного виступу.

2. Механічне вивільнення м’язів від зайвого напруження з допомогою контролера.

3. Обгрунтування або виправдання пози.

    У житті людина використовує жести, тобто супроводжує мовлення або замінює його рухами тіла чи рук. Жест має певне значення. Це знак або символ, що вказує, підтверджує або означує певні емоції або дії людини. На думку психологів, у житті жести виконуються підсвідомо, автоматично, координуючись внутрішнім відчуттям, людина не завжди може їх контролювати. Тому жести можуть «розповісти» про емоції людини більше, ніж слова. Також психологи стверджують: коли люди спілкуються в житті, тільки 7% сенсу промовленого сприймають зі слів, 38% — з інтонації, 55% — з мови тіла. Саме на це мають зважати актори під час роботи над роллю. 

     

    Використання жестів актором індивідуальне й залежить від багатьох причин (національності, виховання, типу характеру, темпераменту, душевного стану тощо). Жест може контролювати все тіло та відображати складність психофізичного життя образу, визначати його емоційний стан і взаємостосунки з партнерами, потаємні думки й бажання. 

    Безсловесне спілкування, передачу інформації та вплив за допомогою міміки, пози, жестів  називається невербальним спілкуванням, а все, що люди передають за допомогою слів, — вербальним. Якщо виникає протиріччя між двома видами спілкування, тобто людина говорить одне, а вираз обличчя й уся поведінка свідчать про інше, люди схильні довіряти саме невербальній інформації. Цікаво, що в житті людині легше контролювати слова (до речі, на сцені так само), на відміну від тіла, жестів та виразу обличчя, тому невербальне спілкування може розповісти про людину значно більше, ніж її слова.

     На сцені акторові необхідно поєднати два види спілкування — вербальне (слова, подані в п’єсі) й невербальне (те, що приховане за словами, — емоції, почуття, думки та бажання персонажа, які виявляються через пластику, пози, жести). Для вможливлення такого поєднання акторові слід постійно виконувати психофізичний тренінг, задіюючи емоції, думки й фізику. Не варто відмовлятися від неочікуваних пластичних рішень, запропонованих режисером тільки тому, що це незвично та складно реалізувати: рухи скуті, а сама пластика стримує внутрішні переживання. Кожний жест має своє значення, кожний рух слід уміти виправдати. Акторові важливо вчитися звертати увагу на дрібниці та деталі в рухах, намагатися контролювати тіло й робити його слухняним. 

Корисні вправи для виправдання жестів та рухів.

Наприклад: викладач пропонує сісти вихованцям на стільці. За першим сигналом їм потрібно прийняти яку-небудь позу; за другим – не змінюючи пози, знайти точку опори, вивільнити зайві затиски; за третім – всім, виправдати свої пози вигадкою. Після цього обов’язково поставити перед ними цілий ряд запитань, з’ясовуючи смислові значення тієї чи іншої пози, положення, дії.

Питання можуть бути різноманітні: чим ви виправдаєте ваше положення? Яка ваша дія? Чим ви налякані? І т.ін.

При виконанні кожної вправи потрібно слідкувати за тим, щоб дія була продуктивною, правдивою і доцільною.