Тема. Робота над репертуаром. Літературна композиція. Монтаж композиції.

Дистанційне заняття групи №2 (вищий рівень навчання)

22.04.2021

Компонування текстів літературних композицій та літературних монтажів складається:

            - підпорядкування основній ідеї – головний принцип складання всіх типів композицій і монтажів:

            - складання плану композиції;

            - архітектоніка композиції;

            - значення та функції кожної з частин композиції ;

            - значення та розташування композиції.

 Драматургія літературно- музичної композиції:

За допомогою монтажу можна вибудувати композицію ритмічно : сповільнити , прискорити і т.д. Таким чином, через монтаж виражаються і особливість конфлікту в композиції, і специфіка образ, і ритм, і авторська думка .

При постановці композиції немає "четвертої стіни" , тобто це естрадна подача - на глядача - відкрита , пряме звернення до нього. Манера виконання може бути читецькою або  як читецько -акторською, але без перевтілення в образ. Виконавець говорить від імені героя , персонажа. Бажано уникати декларативності і пафосу , менше звертати уваги на зовнішню сторону, більше - на внутрішній шлях , стан ліричного "я". Необхідні умовне оформлення сцени , графічна чіткість, асоціативність, символіка, відсутність побутовізму і натуралізму .    

  Особливості виконання композиції:

-володіння художньою перспективою.

-використання різноманітних засобів подачі тексту в залежності від характерів літературного матеріалу.

-єдність і цілісність виконання  .

 

Тема: Робота над репертуаром. Патріотична тематика

Дистанційне заняття групи №2 (вищий рівень навчання)

19.04.2021р.

Працюємо над повторенням репертуару, а саме над віршами патріотичної тематики.

Україна – це чарівна природа, це неповторна культура, це все те що навколо нас, Україна – це та земля, де ми народилися, де завжди на нас чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це Батьківщина, найкраща і найрідніша.

Вірші по-особливому розкривають образ України, її красу та велич. Вірші, які чіпають за душу своєю щирістю.

Домашнє завдання: Записати відео вірша патріотичної тематики

Тема: Перегляд майстер-класу з акторської майстерності під час дистанційного заняття групи №2 (вищий рівень навчання)

15.04.2021р.

                          

Вправа на відчуття ритму та взаємодію з групою

Майстер-клас з акторської майстерності студентів ІІ курсу

Ужгородського коледжу культури і мистецтв

СЦЕНІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ

І частина:

Тренінг «Розігрів». (Налаштування на творчу активну дію, співтворчість. Вправи: на звільнення від тілесних утисків; зосередженості та уваги; переключення уваги; взаємодія та вплив на партнера).

ІІ частина:

1) Етюди створені на музичній основі.

2) Самостійні парні та групові етюди на взаємодію, вплив на партнера, пошук пристосувань до партнера (імпровізації).

Домашнє завдання: Освоєння вправи на відчуття ритму.

Онлайн екскурсія мистецьким закладом України

Тема: Онлайн екскурсія мистецьким закладом України

Дистанційне заняття (група №2 вищий р.н.)

12.04.2021р.

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької

    

        Хто не бачив розкішної споруди Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької, хто не любувався його вишуканим інтер’єром, не заслуховувався прекрасною музикою його оркестру, хору й солістів; хто не захоплювався його віртуозним балетом, той не був у Львові. Бо цей театр – візитна картка старовинного міста, вишуканий центр елітного музичного мистецтва Галичини, зображений на двадцятигривневій купюрі.

    Перший із театрів України, що увійшов у престижну міжнародну асоціацію ”Opera Europa”, він здійснює успішні виступи у Франції, Німеччині, Польщі, Італії, Іспанії та інших країнах світу. Його високопрофесійному мистецтву аплодують тисячі львів’ян та гостей міста. Запрошуємо приєднатись до цих прихильників, захоплених красою, і ваше життя стане більш наповненим, щасливим, емоційно багатим і радісним. Відчуй симфонію життя у Львівській Національній Опері!

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ТЕАТР:

- Театр спорудили за три роки. Урочисте відкриття відбулося 4 жовтня 1900-го. Прем’єрною постановкою була лірико-драматична опера «Янек» Владислава Желенського. Вистава розповідала про життя карпатських верховинців;

- У 1921 поставили першу балетну виставу. Це було «Лебедине озеро» Петра Чайковського;

- Коли постало питання про побудову театру, у центрі міста не було вільної ділянки. Тому архітектор вирішив побудувати споруду просто на підземній річці Полтва. Ґрунт був багнистим, тому змінили русло річки, яка протікала в колекторі, відвівши його далі від театру. Річка досі протікає під театром;

- Через те що під бруківкою, яка вистелене біля Львівської опери плещеться річка, за часу радянських парадів поряд зі спорудою було заборонено проїжджати важкій техніці;

- На посаду головного архітектора претендували лише дві людини. Справа в тому, що однією з головних умов конкурсу було те, що театр має бути споруджено «архітекторами польської та руської національності»;

- Через рік після завершення робіт театр просів на кілька метрів, але потім руйнівний процес зупинився. Подейкують, що це завдяки тому, що у Полтві водиться унікальна риба;

- Казали, що коли Львівський оперний театр почав просідати, Зигмунт Горголевський наклав на себе руки. Але насправді архітектор помер 6 липня 1903 через зупинку серця;

- Побутує легенда, ніби у стіни театру були вмуровані пусті горщики, які забезпечували краще звучання. При реконструкції будівельники повикидали горщики-резонатори. Проте дирекція театру спростовує цей міф; 

- А от те, що зал прикрашають увігнуті декоративні деталі, а не опуклі – правда. Це зроблено спеціально щоб формувати звук;

- Завіса «Парнас», яка відділяє сцену від глядачів не коштувала театру ні копійки. Її автор, Генріх Семирадський отримав замовлення від театру та працював над картиною у Римі чотири роки. Та коли замовлення було готове, вияснилось, що у театру закінчились гроші і вони не зможуть оплатити картину. Тоді Семирадський, польський художник, який народився в Україні, подарував театру завісу;

- Завіса на протязі більше ста років залишається цілою, бо не згортається. Її піднімають і умішують в спеціальний протипожежний металевий футляр;

 

- У 1934 році установу закрили через брак коштів. Знову театр запрацював підчас фашистської окупації. Тоді для німців та українців виставили проводили окремо;

- Зала розрахована на 1002 особи;

-  У 2000 році Львівський оперний театр вирішили перейменувати. Так, з театру імені Івана Франка він став театром імені Соломії Крушельницької, – українки, яку ще за життя визнали найвидатнішою співачкою світу.

Порада: Якщо вам уже пощастило побувати у місті Лева, то обов’язково відвідайте Театр опери та балету імені Соломії Крушельницької. Плануючи похід до театру, перегляньте афішу подій. При можливості оберіть оперу на українській мові, адже всі опери виконуються на мові оригіналу, а над сценою висить екран, на якому з’являється текс з перекладом на українську. Вам доведеться або дивитися оперу, не розуміючи про що співають герої, або читати текст з екрану, пропускають емоції акторів.

БІЛЬШЕ ІНФОРМАЦІ ТА ВІДЕО НА САЙТІ: https://opera.lviv.ua

 Тема: Аналіз переглянутої вистави

Дистанційне заняття групи №2 (вищий р.н.)

08.04.2021р.

Вистава “Сватання на Гончарівці”

Автор – Григорій Квітка-Основ’яненко

Рік написання – 1836

Жанр – Соціально-побутова комедія

Тема: Показ життя та побуту простого українського народу

Ідея: засудження соціальної нерівності та уславлення  почуття кохання.

Головні герої: Прокіп Шкурат, його дружина Одарка й донька Уляна; кріпак Олексій і його дядько-солдат Осип Скорик, селянин Павло Кандзюра і його син Стецько, приятель і «підбрехач» Осипа Скорика Тиміш, дівчата-подруги Уляни.

Проблематика “Сватання на Гончарівці”:

– батьки і діти;

– людина і суспільство;

– кохання та сімейне щастя;

– соціальна нерівність;

– проблема пияцтва.

Сюжет “Сватання на Гончарівці”

Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п’є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти – бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його богатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й вмовляє Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/svatannya-na-goncharivtsi-analiz

 Тема: Українські театри онлайн

Дистанційне заняття групи №2 (вищий рівень навчання)

05.04.2021р.

Пропоную відволіктися від постійних новин про коронавірус та переключитися на щось більш приємне. У наведеному нижче списку перелік українських театрів, які транслюють вистави на каналах у ютубі та сторінках у фейсбуці. Підбірку здійснив сайт Theatre.love. 

Отже, дивимося і насолоджуємося!

1.Дикий театр

- «ВІЙ 2.0» вистава про страх, містику в полтавському селі. Перша частина тут, друга тут.
- «Асексуали» – вистава про світ, де не вірять в любов, дивитися тут.
- «Галка Моталко» дивись тут. Виставу грають в справжньому спортивному інтернаті.
- «O ДВА» за п’єсою Івана Вирипаєва «Кисень», дивитись тут.

 Театр на Подолі

- «Дядя Ваня», прем’єра 2019 року. Перша дія тут та друга тут.
- «Сто тисяч». Українцю земля дає радість буття і самоствердження, змушує жити, народжувати дітей і мріяти, але нестримне бажання до оволодіння нею – його ж тяжкий хрест. Частина 1 тут та Частина 2 тут.
- «Шестеро характерів ненаписаної комедії» дивись Частину 1 тут і Частину 2 тут.

Молодий театр

- «Дон Жуан» з Олексієм Вертинським та Станіславом Бокланом у постановці Станіслава Мойссєєва, дивись тут.
- Спільно з театром «Золоті ворота» вистава «Сталкери» режисера Стаса Жиркова, дивитись тут.

 Новий театр на Печерську 

- «Світ у горіховій шкарлупі». Вистава за мотивами бестселера одного з найвідоміших астрофізиків сучасності – Стівена Хокінга, дивись тут.

Театр «ДАХ»

- «Сон Аліси» – гірка іронія над самим собою і здивування перед світом, який прекрасний та освячений любов'ю в кожному своєму русі. Частина 1 тут, частина 2 тут.
- «Пролог до Макбета», дивись тут.
- «Парадокси злочину», дивись Частину 1 тут , частину 2 тут.

Національна оперета України

Пропонує трансляції улюблених вистав і концертів на YouTube-каналі KievOperetta розпочинаємо відеострімінг. Для перегляду тисніть тут.

Театр імені Марії Заньковецької

- «Сватання на Гончарівці» можна переглянути тут.
- «Спогад про Саломею» дивись тут.
- «Політ над гніздом зозулі» можна переглянути тут.

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса

- «Забави для Фауста» за текстами роману «Злочин і кара» Федора Достоєвського, прем'єра 1994 року. Перша дія тут та друга тут.
- «Хвала Еросу» за «Бенкетом» Платона. Прем'єра – 14 жовтня 2000 року. Переглянути тут.
- «Благодарний Еродій» за Григорієм Сковородою, 1993 рік, дивитись тут.
- «Сни» за Федором Достоєвським, 1991 рік, дивись тут.
- «Між двох сил» за Володимиром Винниченком, прем'єра, – 1990 року, дивитись тут.
- «Маруся Чурай» за Ліною Костенко у постановці Володимира Кучинського. Прем'єра вистави відбулася 25 березня 1988 року, запис датований квітнем 1991 р. Можна переглянути тут.

Херсонський театр імені Куліша 

- вистава «Енеїда», дивитись тут.

Хмельницький обласний український музично-драматичний театр імені Михайла Старицького, вистави можна переглянути на каналі у ютубі тут.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: перегляд будь-якої із запропонованих вистав. Підготуватися до обговорення вистави (тема, ідея, головні герої, актори, тощо)

НХмельницький обласний український музично-драматичний театр імені Михайла Старицького, вистави можна переглянути на каналі у ютубі тут.овий театр на Печерську та «Світ у горіховій шкарлупі». Вистава за мотивами бестселера одного знайвідомішастрофізикісучасностХтуНо

 Тема: До Міднародного Дня театру!

Дистанційне заняття групи №2 (вищий р.н.)

25.03.2021р.

Театр започаткували у Стародавній Греції, він зібрав такі види творчості, як поезія, література, музика, опера. Отже, давайте ознайомимося із цікавими фактами про театр.

Батьківщиною театрів прийнято вважати Стародавню Грецію.

Довгий час постановки виконувалися в будівлях палаців. І лише в 16 столітті почали будуватися окремі будівлі. Вони були почасти схожі на античні театри, так як будувалися у вигляді амфітеатру.

У 17 столітті з’явився перший оперний театр. Опера була популярною в Італії.

Наявність віяла була важливою атрибутикою, як для акторів, так і для слухачів. Слухачі могли тримати у віялі програму вистав, а актори – сценарій і текст.

Аж до 19 століття багато театрів користувалися послугами масовки, яка аплодувала і не давала постановці «провалитися».

У стародавні і середні століття жінкам не дозволялося бути актрисами театру, а всі жіночі ролі виконували чоловіки, переодягнені в жінок. В античні часи жінкам заборонялося навіть відвідувати театр.

27 березня вважається Всесвітнім днем театру.

Театральне мистецтво буває наступних видів: драматичний театр, опера, балет, театр ЛЯЛЬОК, пантоміма, мюзикл і оперета.

Найпопулярнішими постановками в світі вважаються: «Гамет» у. Шекспір « «Ромео і Джульєтта«,» Тартюф «Мольєр,» Чайка «А.П. Чехов,» Сон в літню ніч «у. Шекспір,» Сірано де Бержерак» Е. Ростан та інші.

Театри

У Барселоні є театр «Teatreneu». Плата за виставу в театрі розраховується виходячи з того, як сміється глядач. У крісла встановлено спеціальне обладнання, яке фіксує емоційні зміни на обличчі слухача і виставляє рахунок. Максимальний поріг суми також встановлений і не може становити понад 24 Євро.

Великою популярністю користується театр бартеру, що знаходиться в США. Особливістю цього театру є те, що за вхід вони беруть не гроші, а якийсь товар або річ, яка еквівалентна вартості квитка. Підійдуть навіть продукти харчування. Така практика зародилася у них ще з часом Великої Депресії, коли у людей не було грошей.

Театр в місті Брегенц (Австрія) відомий своєю плавучою сценою.

У Пекіні існує театр, що нагадує за своєю формою яйце. Для того, щоб потрапити туди, необхідно пройти в підводному прозорому коридорі, оскільки сама будівля театру знаходиться посеред водойми.

Театр Осло є одним з найбільш відвідуваних у світі. Тут є 16 театральних майданчиків, які можуть переміщатися, а також наявність великого оглядового майданчика.

У японському театрі костюми і маски, які носять актори, передаються з покоління в покоління. Самі ж сюжети наповнені розповідями про самураїв.

Одним з великих театрів побудований в австралійському місті Сіднеї. Він є основною визначною пам’яткою міста. Його будівництво обійшлося в 100 мільйонів австралійських доларів. Головний зал вміщує близько 2500 відвідувачів. Тут є великий орган.

Незвичайним театром є «Les Passangers» в Парижі. Сцена театру знаходиться на відкритому просторі. Театр славиться постановками зі змішанням стилів (екстрим, акробатика, Сучасні танці і т.д.), а актори виступають на розтягнутому, вертикальному екрані.

Арена ді Верона в Італії працює з 30 року до нашої ери. Він представляє з себе амфітеатр, в якому можуть розміститися 16 тисяч глядачів. В сучасний час він продовжує свою роботи, проте сезонно, коли Італію відвідують імениті виконавці.

В австрійському місті Філа знаходиться найменший театр у світі. Він вміщує всього 8 осіб, а його сцена має розміри 1,3 метра на 1,3 метра.

А ЯКІ ВИ ЗНАЄТЕ ЦІКАВИНКИ ПРО ТЕАТР?

Сценічний грим

 Тема: СЦЕНІЧНИЙ ГРИМ,  ЯК МИСТЕЦТВО І ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ АРТИСТА

Дистинційне заняття групи №2 (вищий рівень навчання)

22.03.2021р.

        Риси обличчя людини, що знаходиться на сцені, чітко видно кожному глядачеві, що сидить в залі, навіть людям на останньому ряду. Акторам, і хореографам у тому числі, як чоловікам, так і жінкам, необхідно користуватися базовою технікою нанесення театрального гриму, щоб підкреслити природні риси обличчя, скорегувати або зменшити недоліки, або ж взагалі змінити зовнішність. 

    Уміння наносити грим – справжнє диво. Саме з нього починається образ персонажа. Завдяки вдало підібраному гриму ви можете змусити глядача повірити, що перед ним знаходиться давньогрецький бог або середньовічний лицар, принц чи жебрак, Царівна-Жаба або Баба-Яга. 

    Грим (фр. Grime, буквально – кумедний стариган, від староітал. Grimo - зморшкуватий) – мистецтво зміни зовнішності актора, переважно його обличчя, за допомогою гримувальних фарб, пластичних і волосяних наклейок, перуки, зачіски та ін., що залежить від художніх особливостей вистави чи номеру, задуму актора, режисерсько-постановочної концепції і стилю оформлення. Гримом також називають особливі професійні гримувальні фарби, що використовуються в театрі.  

       Історія гриму починається з народних обрядів та ігор, що вимагали від учасників зовнішнього перетворення. Традиційний, умовний по малюнку і фарбам грим деяких форм китайського, індійського, японського та інших театрів Сходу, пов'язаних з прадавніми військовими ритуальними обрядами, частково зберігся в цих театрах до теперішнього часу. Народні актори середньовіччя (скоморохи, жонглери і т. д.) розфарбовували себе сажею, фарбувальним соком рослин. Примітивно-реалістичним гримом користувалися учасники середньовічних містерій мораліте (XVXVI ст.). Грим, що ідеалізується, був створений театром класицизму. У 2-ій половині XVIІІ ст. робилися спроби додати гриму більшу характерність, індивідуальну виразність (грим акторів А. Лекена, Ф. Ж. Тальма – Франція; Д. Гарріка – Великобританія та ін.). Проте лише розвиток реалізму в театрі створив основу для розквіту мистецтва гриму. 

     Велике значення гриму в роботі над роллю надавав К.С.Станіславський. Він писав: «Одна риса в гримі, що додавала якийсь живий комічний вираз особі, – і відразу щось, десь у мені точно перекинулося. Що було неясно, стало ясним; що було без ґрунту, одержало його; у що я не вірив – тепер повірив. Хто пояснить цей незрозумілий художній творчий зсув!  

       Зазвичай в театрі роботу по створенню художнього образу за допомогою гриму виконує гример, у якого, насправді, дуже складна робота. Він повинен не тільки вміти правильно накласти грим, але, насамперед, йому потрібно вгадати задум режисера, зустрітися з акторами і створити кілька ескізів гриму, які потім має затвердити режисер. 

       Та акторам, особливо співакам і танцівникам, доводиться самим робити грим. Його значення набагато більше, ніж просто зміна зовнішності. По-перше, необхідність гримувати обличчя обумовлена низкою технічних причин: через віддаленість сцени від глядацької зали необхідно підкреслити риси обличчя особи яскравими фарбами. По-друге, при штучному освітленні незагримоване обличчя актора може здаватися темним, блідим, маловиразним. Отже, щоб обличчя актора було більш виразним, йому необхідно гримуватися. Але якщо грим не буде відповідати образу, він заважатиме грі актора. Грим покликаний допомогти акторові в його грі, він повинен відповідати не тільки сценічному образу, але й життєвій правді і реально відображати дійсність.

    Існують два напрями роботи актора над гримом: пошук гриму з урахуванням конкретного сценічного персонажа (образу) чи, навпаки, з врахуванням зовнішності актора. 

    Грим в різних видах видовищного мистецтва має свої особливості. Наприклад, грим в балетних і оперних виставах робиться більш яскравим, без дрібних деталей, тому що враховує велику віддаленість глядачів від сцени (наявність оркестрової ями). У кінематографічному гримі, навпаки, приділяється особлива увага ретельному опрацюванню всіх деталей, що виділяються на крупному плані акторів. Цирковий та естрадний грим, як правило, носить яскравий, святковий характер; тут широко використовуються блискітки і фарби, що світяться. 

 Матеріал використано із навчально-методичного посібника "ГРИМ". Укладач Л.Ю. Гекалюк 

" Поетеса епохи "

До дня народження геніальної Ліни Костенко

Дистанційне заняття групи №2 (вищий рівень навчання)
18.03.2021р.

Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентства Януковича. Нині вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори.

Життєвий і творчий шлях поетеси

Ліна Василівна Костенко народилася в сім’ї вчителів 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина переїхала до столиці, де Ліна закінчила школу.

Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.Після закінчення середньої школи майбутня поетеса навчалася в Київському педагогічному інституті, потім – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій «Проміння землі».

Друга збірка «Вітрила» вийшла в 1958 році, за нею – збірка «Мандрівки серця» (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність.

«Зоряний інтеграл» 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала «в шухляду» та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників.

За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: «Берестечко», «Маруся Чурай» та поезії, що згодом ввійшли до збірок «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність».

Повернутися до читачів Костенко змогла лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.

Після книги італійською «Інкрустації» (1994) та «Берестечка» (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Вона відмовилася від звання Героя України, а до громадського життя на деякий час повернулася лише в період Помаранчевої революції.

А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір «Записки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж. У січні 2011 року поетеса вирушила в тур-презентацію свого першого роману, але 9 лютого вона перервала свій тур через особисту образу.

ЛІНА КОСТЕНКО: ЦИТАТИ ПРО УКРАЇНУ І ПАТРІОТИЗМ

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

***Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

***Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

***Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.

Кожному поколінню сняться свої кошмари.

***Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

***Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава.

***Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

***А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Юліана Літвінова "Життя іде.."

               

                                 Олександра Онофрейчук "Егоїстка"

Наталія Джуран "Мій перший вірш написаний в окопі"

                                    Олександра Данилюк "Цариця Астинь"

 Тема: 5 принципів системи Станіславського

Дистанційне заняття групи №2 (вищий р.н.)

15.03.2021р.

Система Костянтина Сергійовича Станіславського – умовна назва сценічної теорії, методу і артистичної техніки розроблених великим діячем російського театру К. С. Станіславським. Задумана, як практичне керівництво для актора і режисера, система набула значення естетичної і професійної основи мистецтва сценічного реалізму. На неї спирається сучасна театральна педагогіка та творча практику театру. Вона відрізняється від інших існуючих театральних систем тим, що будується на з’ясуванні причин, що породжують той чи інший кінцевий результат творчості. У ній вперше розв’язується проблема свідомого оволодіння підсвідомими творчими процесами, досліджується шлях органічного перевтілення актора в образ.

 Система Станіславського є теоретичним вираженням того реалістичного напрямку в сценічному мистецтві, який він назвав «мистецтвом переживання». Таке мистецтво потребує активної участі всіх елементів духовної і фізичної природи людини-артиста в момент творчості на сцені, вимагає не імітації, а правдивості переживань, аналогічних переживанням дійової особи. 

5 ПРИНЦИПІВ СИСТЕМИ СТАНІСЛАВСЬКОГО

Першим і головним принципом системи Станіславського є життєва правда – основа будь-якого реалістичного мистецтва, основа основ всієї системи. Нічого “приблизного”, “нарочитого”, “умовного взагалі” – тільки живий органічний процес – “справжня правда мистецтва” і художній відбір митця.

 Другий принцип – ідейна активність мистецтва і вчення про надзадачу. Це те, – заради чого художник хоче висловити свою ідею і довести її до свідомості людей (глядача). Це те, – заради чого художник-митець прагне в решті-решт, саме дороге, саме цінне, саме суттєве бажання ствердити, довести істину або ідеал в активній боротьбі або протистоянні. Взагалі, ідейна активність за ідеал лежить в основі суспільно-перетворюючого значення мистецтва (бажання перетворити світ на краще). 

Із цього витікає третій принцип системи – принцип активності дії як збудника сценічних переживань актора і основного матеріалу в акторському мистецтві. “Не можна грати образи і страсті, а треба діяти в образах і страстях ролі” (К. С. Станіславський). Цей принцип являється тим гвинтиком, навколо якого обертається вся практична частина система (метод роботи над роллю). 

 Четвертий принцип пов’язаний з органічною творчістю в залежності і відповідності з надзадачею актора. Не зовнішня, механічна дія, а справжня, продуктивна, цілеспрямована, логічна, послідовна, безперервна і органічна в запропонованих обставинах ролі. 

 Кінцевим станом творчого процесу в акторському мистецтві являється створення сценічного образу через органічне, творче перевтілення в образ і це п’ятий принцип системи. Творче перевтілення – мета акторського мистецтва, де актор ставить самого себе в запропоновані обставини ролі і іде від “Я” до образу. При перевтіленні велике значення приділяється зовнішній характерності. “Не характерних ролей – не існує”. Запропонована К. С. Станіславським система, естетика і методологія сценічної творчості набули величезного поширення в усьому світі і стали програмою боротьби за реалізм, глибоку правду і змістовну простоту в мистецтві.