Тема: 5 принципів системи Станіславського

Дистанційне заняття групи №2 (вищий р.н.)

15.03.2021р.

Система Костянтина Сергійовича Станіславського – умовна назва сценічної теорії, методу і артистичної техніки розроблених великим діячем російського театру К. С. Станіславським. Задумана, як практичне керівництво для актора і режисера, система набула значення естетичної і професійної основи мистецтва сценічного реалізму. На неї спирається сучасна театральна педагогіка та творча практику театру. Вона відрізняється від інших існуючих театральних систем тим, що будується на з’ясуванні причин, що породжують той чи інший кінцевий результат творчості. У ній вперше розв’язується проблема свідомого оволодіння підсвідомими творчими процесами, досліджується шлях органічного перевтілення актора в образ.

 Система Станіславського є теоретичним вираженням того реалістичного напрямку в сценічному мистецтві, який він назвав «мистецтвом переживання». Таке мистецтво потребує активної участі всіх елементів духовної і фізичної природи людини-артиста в момент творчості на сцені, вимагає не імітації, а правдивості переживань, аналогічних переживанням дійової особи. 

5 ПРИНЦИПІВ СИСТЕМИ СТАНІСЛАВСЬКОГО

Першим і головним принципом системи Станіславського є життєва правда – основа будь-якого реалістичного мистецтва, основа основ всієї системи. Нічого “приблизного”, “нарочитого”, “умовного взагалі” – тільки живий органічний процес – “справжня правда мистецтва” і художній відбір митця.

 Другий принцип – ідейна активність мистецтва і вчення про надзадачу. Це те, – заради чого художник хоче висловити свою ідею і довести її до свідомості людей (глядача). Це те, – заради чого художник-митець прагне в решті-решт, саме дороге, саме цінне, саме суттєве бажання ствердити, довести істину або ідеал в активній боротьбі або протистоянні. Взагалі, ідейна активність за ідеал лежить в основі суспільно-перетворюючого значення мистецтва (бажання перетворити світ на краще). 

Із цього витікає третій принцип системи – принцип активності дії як збудника сценічних переживань актора і основного матеріалу в акторському мистецтві. “Не можна грати образи і страсті, а треба діяти в образах і страстях ролі” (К. С. Станіславський). Цей принцип являється тим гвинтиком, навколо якого обертається вся практична частина система (метод роботи над роллю). 

 Четвертий принцип пов’язаний з органічною творчістю в залежності і відповідності з надзадачею актора. Не зовнішня, механічна дія, а справжня, продуктивна, цілеспрямована, логічна, послідовна, безперервна і органічна в запропонованих обставинах ролі. 

 Кінцевим станом творчого процесу в акторському мистецтві являється створення сценічного образу через органічне, творче перевтілення в образ і це п’ятий принцип системи. Творче перевтілення – мета акторського мистецтва, де актор ставить самого себе в запропоновані обставини ролі і іде від “Я” до образу. При перевтіленні велике значення приділяється зовнішній характерності. “Не характерних ролей – не існує”. Запропонована К. С. Станіславським система, естетика і методологія сценічної творчості набули величезного поширення в усьому світі і стали програмою боротьби за реалізм, глибоку правду і змістовну простоту в мистецтві.