Сценічний грим

 Тема: СЦЕНІЧНИЙ ГРИМ,  ЯК МИСТЕЦТВО І ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ АРТИСТА

Дистинційне заняття групи №2 (вищий рівень навчання)

22.03.2021р.

        Риси обличчя людини, що знаходиться на сцені, чітко видно кожному глядачеві, що сидить в залі, навіть людям на останньому ряду. Акторам, і хореографам у тому числі, як чоловікам, так і жінкам, необхідно користуватися базовою технікою нанесення театрального гриму, щоб підкреслити природні риси обличчя, скорегувати або зменшити недоліки, або ж взагалі змінити зовнішність. 

    Уміння наносити грим – справжнє диво. Саме з нього починається образ персонажа. Завдяки вдало підібраному гриму ви можете змусити глядача повірити, що перед ним знаходиться давньогрецький бог або середньовічний лицар, принц чи жебрак, Царівна-Жаба або Баба-Яга. 

    Грим (фр. Grime, буквально – кумедний стариган, від староітал. Grimo - зморшкуватий) – мистецтво зміни зовнішності актора, переважно його обличчя, за допомогою гримувальних фарб, пластичних і волосяних наклейок, перуки, зачіски та ін., що залежить від художніх особливостей вистави чи номеру, задуму актора, режисерсько-постановочної концепції і стилю оформлення. Гримом також називають особливі професійні гримувальні фарби, що використовуються в театрі.  

       Історія гриму починається з народних обрядів та ігор, що вимагали від учасників зовнішнього перетворення. Традиційний, умовний по малюнку і фарбам грим деяких форм китайського, індійського, японського та інших театрів Сходу, пов'язаних з прадавніми військовими ритуальними обрядами, частково зберігся в цих театрах до теперішнього часу. Народні актори середньовіччя (скоморохи, жонглери і т. д.) розфарбовували себе сажею, фарбувальним соком рослин. Примітивно-реалістичним гримом користувалися учасники середньовічних містерій мораліте (XVXVI ст.). Грим, що ідеалізується, був створений театром класицизму. У 2-ій половині XVIІІ ст. робилися спроби додати гриму більшу характерність, індивідуальну виразність (грим акторів А. Лекена, Ф. Ж. Тальма – Франція; Д. Гарріка – Великобританія та ін.). Проте лише розвиток реалізму в театрі створив основу для розквіту мистецтва гриму. 

     Велике значення гриму в роботі над роллю надавав К.С.Станіславський. Він писав: «Одна риса в гримі, що додавала якийсь живий комічний вираз особі, – і відразу щось, десь у мені точно перекинулося. Що було неясно, стало ясним; що було без ґрунту, одержало його; у що я не вірив – тепер повірив. Хто пояснить цей незрозумілий художній творчий зсув!  

       Зазвичай в театрі роботу по створенню художнього образу за допомогою гриму виконує гример, у якого, насправді, дуже складна робота. Він повинен не тільки вміти правильно накласти грим, але, насамперед, йому потрібно вгадати задум режисера, зустрітися з акторами і створити кілька ескізів гриму, які потім має затвердити режисер. 

       Та акторам, особливо співакам і танцівникам, доводиться самим робити грим. Його значення набагато більше, ніж просто зміна зовнішності. По-перше, необхідність гримувати обличчя обумовлена низкою технічних причин: через віддаленість сцени від глядацької зали необхідно підкреслити риси обличчя особи яскравими фарбами. По-друге, при штучному освітленні незагримоване обличчя актора може здаватися темним, блідим, маловиразним. Отже, щоб обличчя актора було більш виразним, йому необхідно гримуватися. Але якщо грим не буде відповідати образу, він заважатиме грі актора. Грим покликаний допомогти акторові в його грі, він повинен відповідати не тільки сценічному образу, але й життєвій правді і реально відображати дійсність.

    Існують два напрями роботи актора над гримом: пошук гриму з урахуванням конкретного сценічного персонажа (образу) чи, навпаки, з врахуванням зовнішності актора. 

    Грим в різних видах видовищного мистецтва має свої особливості. Наприклад, грим в балетних і оперних виставах робиться більш яскравим, без дрібних деталей, тому що враховує велику віддаленість глядачів від сцени (наявність оркестрової ями). У кінематографічному гримі, навпаки, приділяється особлива увага ретельному опрацюванню всіх деталей, що виділяються на крупному плані акторів. Цирковий та естрадний грим, як правило, носить яскравий, святковий характер; тут широко використовуються блискітки і фарби, що світяться. 

 Матеріал використано із навчально-методичного посібника "ГРИМ". Укладач Л.Ю. Гекалюк