Методична проблема, над якою працює ЗХК гурток художньо-сценічного слова "Паросток" у 2020-2021 н.р.

"Особистісний та творчий розвиток вихованців засобами театрального мистецтва"

    Особистісний розвиток – це досить багатогранний процес, який дозволяє дитині стати щасливою і самодостатньою одиницею соціуму. Основні принципи особистісного розвитку наступні:

    Безперервність процесу – тільки при постійному вдосконаленні і прагненні вперед протягом усього життя відбувається особистісне зростання людини.

    Ніяких зупинок в своїх досягненнях: practice makes perfect, кажуть англійці, і для особистісного зростання це справжнє правило.

Що ж це таке - Особистість дитини?? Як виховати дитину, щоб вона була Особистістю? 

Особистість - це сукупність різних рис та вад характеру, що роблять людину унікальною, несхожою на всіх інших. Вона містить у собі не тільки духовні властивості, але й фізичні, розумові, творчі, емоційні і соціальні, а також відбиває властивості, уроджені або обумовлені навколишнім середовищем. Важливе місце зваймає розвиток творчих здібностей дитини. 

Розвиток творчих здібностей засобами театрального мистецтвна розглядати в трьох аспектах, враховуючи:

• природу творчого мислення;

• специфіку театру, як виду мистецтва;

• специфіку театру, як особливого комунікативного середовища.

Відповідно до цього визначаються три аспекти вивчення творчих здібностей: когнітивний, емоційний і комунікативний.

Когнітивний аспект в галузі театрального мистецтва виражається у набутті умінь створювати фантастичний образ, визначати запропоновані обставини, завершувати мізансцени і т.д. Нерозвиненість творчого мислення характеризується невмінням критично сприймати ситуацію, визначати варіанти розвитку ситуації, розрізняти суб‘єктивні значення і т.д., акцентується необхідність, з одного боку, опанування учасниками театрального колективу певними знаннями у процесі розвитку творчих здібностей, а з іншого – запобігання стереотипізації  цих знань і перетворення  останніх на пізнавальні (творчі) перешкоди. Це положення є методично важливим для вироблення педагогічної методики розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Емоційний аспект відбиває специфіку театру як виду мистецтва і пов‘язаний із здатністю до специфічного емоційного відгуку на твори театрального мистецтва, що формується у процесі занять даним видом мистецтва, опанування його специфічною мовою, символікою.

Комунікативний аспект відбиває специфіку театрального мистецтва в трьох ракурсах: внутрігрупова комунікація (спілкування між членами колективу, взаємодія між учасниками, керівниками і т.д.) шляхом засвоєння системи культурних цінностей , на основі яких здійснюється внутрігрупове спілкування і які впливають на формування індивідуальних ціннісних орієнтацій ; сценічно-ігрова комунікація ("перевтілення" в персонаж, взаємодія між персонажами, моделювання ситуації їх взаємодії).  Тут йдеться не тільки про суто сценічну можливість учасника зіграти певну роль, а й про психологічну доцільність даної ролі (наприклад, дітям молодшого шкільного віку небажано доручати грати негативних персонажів). Цей вид комунікації важливий для розвитку здібностей моделювати, прогнозувати ситуації, знаходити аналогії з життєвими ситуаціями (проекція), аналізувати варіанти розвитку ситуації, набувати досвід на умовному рівні самоконтролю і різних варіантів реагування на ситуацію шляхом обігравання  різних варіантів мотивації поведінки героїв, моделювання сцен на запропоновану тему тощо. Тому важливого значення набуває залучення дітей до елементів сценарної роботи і режисури; комунікація "учасник-глядач" формує необхідні для творчості впевненість у собі, незалежність думки, вміння адекватно виражати свої думки.